Плануючи поїздку Варшава-Барселона, я, вперше у своєму житті, збиралася летіти літаком. Дуже переживала. Адже при слові «Літак» все знайомі починали з поважним виглядом озвучувати список порад… Тільки й чула — то не роби, то не бери, поводься так-то … Та й в інеті форуми переповнені питаннями про особливості перельоту на літаку тієї або іншої авіакомпанії…
В голові з’являлося питання «Що це за птаха така страшна — літак?». Це, напевно, єдиний вид транспорту, який не залишає пасажирів байдужими.
Так чи інакше, тепер і я можу розповісти про свій перший досвід польотів, і, сподіваюся, моя розповідь / відгук про переліт Варшава — Барселона на літаку компанії Ryanair комусь стане в нагоді. 🙂
…..
Моє враження і відгук про Ryanair
Як я писала в одному з минулих своїх оповідань, квитки на літак я купила за кілька місяців до поїздки — в червні на жовтень. Вартість квитків на один лоукост-літак і одну і ту ж секцію салону може істотно відрізнятися — при покупці квитка можна вибрати різні тарифні плани. До того ж кількість квитків не дорогого тарифу обмежена.
Також особливістю лоукост-перельотів є те, що у вартість «голого» квитка входить тільки можливість летіти, без будь-яких додаткових сервісів і багажу. Якщо хочете, наприклад, забронювати собі конкретне місце в салоні або прихопити з собою пів гардероба, за це доведеться додатково заплатити. Але про це по черзі…
Кілька слів про аеропорт Варшава-Модлін Мазовія
Аеропорт Warsaw Modlin Airport не великий — його будівля за розмірами навіть менша ніж станція Центральна в Варшаві.
По суті це один термінал, який складається з декількох залів. Великий зал при вході розділений на секції, магазинчики та кафешки, другий зал — де перевіряють багаж, третій — з магазинами дьюті-фрі, і останній — розділений на 4 відділення, кожен з яких має по два виходи на посадку (гейти).
В аеропорт ми приїхали за три години до нашого рейсу (щоб уже напевно!).
Реєстрація на літак відкривається за дві години до вильоту, тому у нас була зайва година часу, щоб побродити по аеропорту, перекусити, перепакувати свої речі тощо.
Проходження багажного контролю в Модліні
Оскільки ми летіли без багажу (тільки ручна поклажа), а зареєструвалися на рейс (check-in) онлайн ще вдома, то після відкриття реєстрації потопали прямо на перевірку. Мужичок за стійкою на вході в зал огляду багажу просканував наш квиток і пропустив далі. Ми встали в чергу до коробки-сканера, через який пропускають всі речі пасажирів.
Просуваючись не поспішаючи по лабіринту з турнікетів, я звернула увагу, як інші пасажири на ходу допивають воду і запаковують пляшечки з косметичними рідинами в прозорий пакет з замочком. На борт літака можна брати тільки ту воду, яку купили в дьюті-фрі. А якщо везете з собою рідини, наприклад, шампунь або духи, вони повинні бути в ємностях не більше 100 мл (сумарно не більше 1 літра), запакованих в прозорий пакет. Не допиту воду, сік та ін. рідини змушують викинути перед проходженням рамки та скануванням багажу.
Валізи, ручну поклажу, верхній одяг, вміст кишень і навіть ремінь необхідно зняти та покласти на транспортну стрічку, яка проходить через сканер. Пасажир же повинен пройти через металошукач.
Після проходження через сканер сумок і валіз працівники аеропорту вимагають їх відкрити та «перелапують» / «перекопують» всі речі в пошуках чогось забороненого. Тому, якщо ви акуратно упакували свою валізу, це була марна трата часу й сил — в аеропорту її доведеться ще раз переупаковувати. Ще й дрібнички якісь у вас можуть конфіскувати. Наприклад, в аеропорту Барселони у мене вилучили найбільший морський камінь, з тих, які я зібрала на березі моря для свого акваріума. Більш дрібні камені залишили.
Виглядає все це, звичайно, моторошно і неприємно — у великому залі безліч напівроздягнених незнайомих людей натягують на себе верхній одяг і ремені, а також гори манаття на столах, які пасажири упаковують в валізи та сумки…
Duty Free та вихід до літаків
На виході з цього залу починається секція Duty Free, де знаходиться кілька магазинів з сувенірами, літературою, їжею і напоями. Ціни на всі товари в рази дорожче, ніж у звичайних магазинах і супермаркетах міста. Особливо «тішить» вартість води — маленька півлітрова пляшка від 5-6 злотих в Модліні, і від 3,5 євро в Барселоні.
Побродивши цими магазинчиками (в аеропорті Модліна їх небагато), ми потрапили до виходів на посадку. Над кожним виходом висить табло, що інформує про найближчі рейси та час їх відправлення. Тут потрібно шукати свій гейт.
Періодично диктор озвучує якусь інформацію, але вона, в більшості своїй, польською й іноді дублюється англійською мовами. Якщо посидіти в аеропорту кілька годин, то можна вивчити деякі фразочки, особливо польські. Так, мені, після кількох повторень і без перекладача, стало зрозуміло, що в аеропорту Модліна не можна залишати багаж без нагляду. За це може бути навіть грошовий штраф.
На додачу наш рейс Варшава — Модлін затримали на годину (наскільки я зрозуміла, через погодні умови).
А людей все прибувало і прибувало. І тільки після того, як ми провели на рейс пасажирів, що летять в Порто (насправді, вони повинні були полетіти через пів години після нас), тільки тоді нам оголосили посадку на літак.
Паспортний контроль і переліт в Барселону
Після того, як оголосили посадку на літак, люди вишикувалися в чергу, і між ними почали бродити працівники аеропорту, вішаючи на валізи бирки з номером рейсу. У моєму квитку на літак Райанейр (без будь-яких додаткових сервісів і пріоритетних посадок) було зазначено, що я можу пронести з собою на борт маленьку сумочку 35х20х20 см, а якщо я хочу взяти з собою в салон літака ще одну валізу (40х50х20 см), то за неї потрібно доплатити. В іншому випадку валізу безкоштовно помістять в трюм під час посадки на літак.
У мене була жіноча сумочка-рюкзак, в яку я склала документи та гаджети (вона приблизно відповідала розмірам 35х20х20 см), і великий рюкзак, який я використовувала взяла з собою в якості другої сумки (розміром 40х50х20 см) і збиралася віддати в трюм. Ось тільки працівники аеропорту відмовилися чіпляти на мій великий рюкзак бирку і, взагалі, проігнорували його існування. В результаті на борт літака я забрала обидва свої рюкзаки.
Якщо чесно, я так і не зрозуміла вимог авіаперевізників до багажу і на якому етапі перевіряється його вага та габарити… Якось не помітила, щоб мої сумки хтось зважував або заміряв розміри. Швидше за все, все робиться «на око». До того ж, бирки чіпляли тільки на пластикові валізи з коліщатками, і, можливо, тільки їх забирали в трюм.
Після того, як всі валізи в черзі помітили бирками, люди потихеньку почали проходити паспортний контроль, демонструючи паспорт і квиток працівнику аеропорту, що стоїть біля виходу на посадку. Пройшовши через цей вихід, ми опинилися на вулиці. Було дуже холодно. Шлях був огороджений сітчастими парканчиками. У літак вело два трапи — на початку та біля хвоста літака. Не знаю, за яким критерієм пасажири вибирали свій трап, але ми вирішили підійматися першими сходами — все одно наші місця були над крилом, в центрі салону.
До речі, за вибір місця на літак Ryanair під час покупки квитка я доплатила. У компанії Ryanair це відносно не дорого, чого не можу сказати про вибір місця на літаку Norwegian.
І ще один нюанс, який потрібно враховувати, купуючи квитки на літаки Райнейр, check-in в аеропорту у них платний. Безкоштовно можна зареєструватися онлайн у них на сайті, але ця функція з’являється за 60 днів до польоту.
Тобто, якщо ви купили квитки на літак, наприклад, за три місяці до поїздки, це буде вважатися просто бронюванням. За 60 днів до вильоту на пошту приходить повідомлення про те, що check-in відкритий. Вам потрібно зайти в особистий кабінет на сайті Ryanair й підтвердити свій квиток. Якщо раптом ви забудете це зробити, зачекінитись можна буде і в аеропорту, ось тільки за це доведеться доплатити. І, здається, в Ryanair це не дешево. От якось так…
Розповісти що-небудь про сам політ я не можу, адже, як тільки я сіла в крісло, відразу ж заснула. Прокидалася на пару хвилин, коли ми вже летіли над Варшавою. Столиця Польщі в нічних вогнях з вікна літака виглядає дуже красиво! Це все що я пам’ятаю за три години польоту.
Прокинулася, коли ми вже заходили на посадку в аеропорту Ель-Прат в Барселоні. Вийшли з літака і довгим коридором перемістилися в великий зал з транспортною стрічкою, по якій рухалися валізи. Ніякого паспортного контролю або взагалі будь-яких інших «контактів» з працівниками аеропорту після прильоту не було. Я сонно тупала за натовпом і, в результаті, якось опинилась на вулиці, де мене зустріла моя племінниця.
