В Барселону ми прилетіли з Модліна літаком Ryanair 9 жовтня, про що я розповідала минулого разу. Зворотний квиток був куплений на літак Norwegian Air з Барселони в Варшавський аеропорт імені Фридерика Шопена на 12 жовтня.
*****
Мій відгук про Barcelona-El Prat і Norwegian Air
Передмова
Якщо в Модліні аеропорт можна назвати крихітним, то про Ель-Прат в Барселоні (Barcelona-El Prat) такого точно не скажеш. Він складається з двох терміналів, до того ж Термінал 2 (Т2) розташований в трьох будівлях, які позначаються буквами А, В і С. Тобто перед тим як їхати в аеропорт, потрібно визначитися, від якого саме будівлі вирушає ваш літак.
І ось на цьому моменті у нас виникла невелика запона, пов’язана з квитками Норвегіан. За логікою, інформація про термінал повинна показуватися у квитку. Ось тільки крім того, що ми вирушаємо з Термінала 2, у квитку нічого більше не було вказано. Шукати, в якій будівлі (А, В чи С) передбачалась посадка на наш літак, довелося вже на місці…
Покупка квитка та реєстрація на рейс Norwegian
Процедура покупки квитків і реєстрація на рейс Norwegian Air трохи відрізняється від процедури реєстрації на літак Ryanair (про яку я розповідала в минулій статті). Квитки Барселона — Варшава на літак Norwegian я купувала одночасно з квитками Ryanair в Барселону — ще в червні.
Пройшла нескладну реєстрацію на офіційному сайті авіакомпанії, вибрала потрібну дату та заплатила за квиток. Хотіла так само, як на літак Ryanair, забронювати нам конкретні місця в салоні, ось тільки вартість цієї послуги в Norwegian виявилася істотно вище, ніж в Ryanair – доплатити за бронь місця потрібно було майже стільки, скільки коштував сам квиток. І я вирішила, що нічого зі мною не станеться, якщо три годинки посиджу на тому місці, яке мені виділить система. 🙂
До речі, коли летіли в Барселону, два російськомовних друга, які, мабуть, купили квитки без броні місця, сиділи в різних частинах салону і перекрикувались один з одним через весь літак. Один з цих друзів сидів недалеко від нас. Він спробував домовитися з сусідами, щоб помінятися місцями. Ось тільки поруч з ним сиділа пара дівчат-подруг, які розлучатися не хотіли, і, зрозуміло, відмовилися від його пропозиції. Але, здається, він не сильно то і засмутився — завів собі нових знайомих …
Нам же з літаком Norwegian, в цьому плані, пощастило — наші два місця були поряд, ще й біля віконця, над крилом — практично в тому місці, де я бронювала місця на рейсі Ryanair.
Але повернемося до покупки квитків. Після покупки та оплати квитків на сайті авіакомпанії, на пошту прийшов лист з цими самими квитками й з мінімумом інформації в них.
Зазначено було, що вирушаємо з Термінала 2 (BCN – аеропорт Barcelona-El Prat), номер рейсу, що місце не зарезервовано і немає багажу, але я можу взяти з собою ручну поклажу до 10 кг розмірами 55х40х23 см. Також дрібним текстом було написано, що реєстрація на рейс в аеропорту (check-in) відкривається за 2 години, а закінчується за 30 хв для внутрішніх рейсів і за 45 хв для всіх інших. Я хотіла зареєструватися на рейс онлайн, але відповідної кнопки на сайті так і не знайшла, ні в день покупки, ні за 60 днів до вильоту, ні за місяць … Можливість онлайн реєстрації стала доступною в особистому кабінеті на сайті Norwegian буквально за добу до вильоту. На пошту прийшло повідомлення про можливості зачекінитися онлайн, яке я виявила випадково. І це мені ще пощастило, що в чужій країні у мене був доступ в Інтернет…
Після проходження реєстрації онлайн, мені прислали ще одну версію електронних квитків, в якій додалася інформація про наші місця в літаку (№13 – добре, що я не забобонна 🙂 ) і про те, що нас визначили в boarding group С (значення цієї позиції я зрозуміла тільки під час посадки), а також додався штрихкод.
Так що завантажила я ці нові електронні квитки собі на планшет і відправилася з ними в аеропорт. Цього було цілком достатньо. Ніякої додаткової реєстрації в аеропорту не знадобилося — працівники сканували штрих-коди квитків з екрана гаджетів.
Аеропорт Ель-Прат і посадка на літак в Барселоні
В аеропорт ми приїхали, як і годиться, за дві години до вильоту. Але у квитках не було вказано секції терміналу — тільки в першій версії квитка (яка без штрих-коду) стояв напис Terminal 2. А в новому квитку додався незрозумілий рядок «boarding group С». Тому ми й відправилися до термінала Т2С. Але це було не правильне рішення. Інформації про потрібну нам секцію терміналу 2 у квитку не було — її ми змогли знайти тільки на електронному табло аеропорту. Як виявилося, наш рейс відправляється з термінала Т2В, а ми, помилково, приїхали в Т2С… Довелося, в темпі вальсу, переміщатися в іншу будівлю аеропорту, щоб не запізнитися на літак.
На відміну від Модліна, аеропорт в Барселоні просто величезний. Одна тільки будівля Т2В за своїми розмірами значно більша, ніж будь-який торговий центр в м. Суми. При тому від торговельного центру його відрізняє тільки наявність літаків за вікном, з огляду на кількість магазинів дьюті-фрі всередині.
Процедура посадки на рейс в аеропорту Барселони особливо нічим не відрізняється від процедури в Модліні. Спочатку мужичок сканує квиток і пропускає на огляд. Далі викидаємо не допиту воду, викладаємо багаж, вміст кишень, верхній одяг і ремінь на багажну стрічку, яка йде через сканер. Самі проходимо через рамку металошукача. Працівники аеропорту перелопачують всі дрібнички в багажі, шукаючи чогось заборонене, й вилучають його. У мене відібрали один великий морський камінь, дрібніші камені залишили. Потім ми одягаємося, збираємо свої речі й потрапляємо на територію дьюті-фрі.
На тлі кількох магазинчиків duty-free в Модліні, El Prat, однозначно, можна вважати торговим центром. Мені здається, обійти всі магазини в цьому аеропорті нереально. Та і який в цьому сенс? Ціни набагато вище цін в магазинах Барселони. Можливо, звичайно, асортимент інший, але особисто мені він не цікавий.
Після того, як ми пройшли багажний контроль й прогулялися по магазинах, залишилося визначитися біля якого саме виходу потрібно чекати свій рейс. Термінал Т2В аеропорту El Prat розділений на зони M, R, S, U, W, Y, кожна з яких має близько 10 виходів на посадку (гейтів), розташованих на двох поверхах (0 і 1).
На табло знайшли інформацію, що наш рейс відправляється з зони U, і його затримують більш ніж на одну годину. Мабуть, в цій поїздці нас переслідували затримки літаків… Ну або це звичайне явище для лоукост-авіаперельотів. 🙂
Інформація про номер гейта з’явилася на табло буквально перед початком посадки на літак. І ось на цьому етапі стало зрозуміло, що значить пунктик «Boarding group С» у квитку. Всіх пасажирів розділили на тричі черги: А, В і С. Наскільки я зрозуміла, в групі A опинилися ті, хто купив пріоритетну посадку (або щось на зразок того), а також пасажири з дітьми, в групі B — пасажири з величезними сумками й іншим об’ємним багажем. Всі інші (а їх було більшість) потрапили до групи С. Спочатку через паспортний контроль пропустили людей з черг А і В, і тільки потім — усіх інших.
Попри те, що у квитку було вказано, що ручна поклажа — це одна сумка розміром не більше 55х40х23 см, у мене з собою, крім звичайного великого рюкзака, який відповідав цим параметрам, була також моя дамська сумочка-рюкзак. І ніхто навіть не звернув увагу, що я тягну з собою дві сумки (точно так же, як і в випадку з Райанейр в аеропорту Модліна).
Після того, як працівник аеропорту перевірив паспорт й просканував штрих-код квитка з екрана мого планшета, ми через вихід U34 пройшли в довгий коридор-трап, з якого потрапили прямо на борт літака.
Коли ми «вантажилися» в літак — ще було світло, коли від’їжджали від термінала — вже починало темніти, а поки доїхали до злітної смуги — вже майже стемніло. Так що в вікно літака, крім вогнів Барселони в суцільній темряві, я нічого більше не побачила. Не знаю, чому багато людей бояться літати — за весь час польоту ніякого дискомфорту або страху абсолютно не відчувалося, хоч цього разу я і не спала.
До речі, ще одна відмінність літака Norwegian Air від Ryanair – це те, як пояснюються правила поведінки в аварійних ситуаціях. На рейсі Райанейр стюардеса стала в проході між рядами й почала махати руками, демонструючи різні ситуації та їх вирішення. А в літаку Норвегіан перед кожним пасажиром був екран, де ці правила демонструвалися у вигляді мультиків. 🙂
