Минулого разу я почала розповідати про Замок Паланок в Мукачево. Фортеця складається з трьох частин — Нижнього, Середнього і Верхнього Замків. З Нижнім і Середнім замками моє знайомство обмежилося прогулянкою через їхні подвір’я. У Верхній частині замку я затрималася істотно довше…
.
.
Мій відгук про Мукачівський замок Паланок
Оскільки в Середньому дворі Мукачівського замку відбувалися ремонтні роботи, побродити його територією у мене не вийшло, і відразу ж довелося топати до Верхнього Замку через вежу Дьєрдя Ракоці.
Якщо подивитися на план Замку Паланок, який відкривається погляду туриста ще в Нижньому дворі, фортеця розділена на три частини — Нижній, Середній та Верхній замки, що складаються з 3 дворів (№4, 8, 15 на плані фортеці), 9 бастіонів/ балконів (№2, 3, 5, 6, 9, 11, 17, 18, 19), 2 веж (№10 і 12), ремісничого містечка (№7) і внутрішніх приміщень. Також на території замку встановлено 3 пам’ятники (№11, 16, 17), є кілька музейних експозицій, кімната тортур, Екуменічна церква (№13) і колодязь у дворі Верхнього замку (№14).
З відкритих частин замку я, чомусь, пропустила тільки Північно-Західний бастіон (№18 на схемі) і ремісниче містечко (№7). Про існування останнього я навіть не здогадувалася. І тепер згадую, що прохід до нього бачила, просто вирішила, що немає сенсу туди звертати. 🙁
Що стосується церкви, нічого схожого на неї взагалі не бачила. Навіть відповідні вказівники не попадалися на очі.
Східний та Центральний бастіони Верхнього замку
Перша частина Верхнього замку, куди я потрапила, піднявшись сходами Вежі Дьєрдя Ракоці, виявилася Східним бастіоном.
Пейзажі, що відриваються погляду туриста з оглядового майданчика «Східний бастіон», мене не вразили. Можливо, причина була в натовпі туристів, що заполонили балкон. Або вся справа в поганому освітленні, оскільки в цей час сонце «пішло» на західну частину фортеці.
Але найцікавіше, що я змогла розглянути, перебуваючи на цьому балконі, це вид на Північно-Східний бастіон з пам’ятником Турул і фрагменти обшарпаної стіни замку. А з іншого боку оглядового майданчика можна було помилуватися пейзажами Середнього двору з його ремонтними роботами…
Так що довго затримуватися на Східному балконі я не стала і перейшла на Центральний бастіон. Тут 26 березня 2006 р. встановили пам’ятник національної героїні Угорщини й Хорватії Ілоні Зріні та її синові Ференцу II Ракоці. Автор скульптури — закарпатський скульптор Петро Матл.
Ілона Зріні потрапила в історію, як керівниця угорського визвольного руху проти імперії Габсбургів в 1685-1703 роках і мати Ференца II Ракоці. Вона керувала обороною Мукачівського замку понад два роки. Її стійкість вразила всю Європу. Навіть турецький султан Мехмед IV нагородив княгиню грамотою-атнаме — найвище визнання честі, доблесті й мужності в Османській імперії. До того ж, це єдиний випадок в історії — вручення жінці подібної нагороди.
Зараз останки Ілони Зріні поховані поруч з сином Ференцом II Ракоці в Соборі Святої Єлизавети Угорської (Кошице), про який я розповідала в одній з минулих своїх статей.
Також цікаво виглядає побита часом стіна Центрального бастіону із квітами, що ростуть між цеглинами на ній. 🙂
Їх там навмисно посадили? Здається, це декоративні квіти! Як вони там взагалі виросли?
Експозиції та виставки в Музеї Паланок
— Кімната тортур
Після Центрального бастіону я потрапила в якусь темну кімнату, образно кажучи, без вікон і дверей. Це була Кімната Тортур, про що красномовно свідчила представлена там експозиція.
Щоправда, “в’язнів” було замало — всього лише 3 ляльки, не зрозуміло, з чого зроблених — чи то із пластику, чи то із ганчір’я…
— Музей старожитностей
По сусідству з Камерою Тортур знаходиться Музей старожитностей з опудалами тварин і якимись старовинними пристосуваннями. Ніколи не була фанаткою музеїв, так що нічого не можу сказати про представлену там експозицію.
— У коридорах Верхнього Замку
Покинувши Музей старожитностей, я вийшла на третій поверх Верхнього замку. Переді мною відкрилася дивовижна картина — білосніжні коридори з великими аркоподібними вікнами, червоний дах на тлі блакитного неба і безліч іноземних туристів, що відпочивали внизу, на лавочках красивого Верхнього двору. І це все в яскравих фарбах сонячного дня. Казкова атмосфера! Незабутні враження!
— Меморіальна кімната Ференца Казінці
Гуляючи білосніжними коридорами, я добралася до виставкових залів. Перша експозиція, яка виявилася у мене на шляху — це Меморіальна кімната Ференца Казінці.
Ференц Казінці (угор. Kazinczy Ferenc) – відомий угорський письменник і громадський діяч. З 1794 по 1801 рр. Ф. Казінци відбував тюремне ув’язнення за політичними звинуваченнями. Останній рік свого ув’язнення він провів в Мукачівській фортеці, яка з 1782 до 1896 рр. виконувала роль в’язниці для політичних невільників.
— Картинна галерея
Тут же розташована картинна галерея, в якій виставлені полотна знаменитих сучасних художників Закарпаття.
Я не особливо розбираюся в живописі. І тим більше не знаю сучасних художників. Так що просто сфотографувала кілька картин і навіть не спромоглася знайти імена їх авторів, на превеликий свій сором. 🙁
— Експозиція сімейства Ракоці
Далі по коридору знаходиться Експозиція сімейства Ракоці і виставка меблів XVII – XIX ст.
Ракоці — відомий трансільванський рід, який володів Мукачівським замком майже сторіччя (1629 – 1711 рр.) й перетворив його в одну з найпотужніших фортець тих часів.
— Експозиція меблів XVII – XIX ст.
У наступній кімнаті цієї експозиції знаходиться виставка старовинних меблів.
— Етнографічний музей
Також на території Мукачівського замку розташований Етнографічний музей з експонатами народного побуту України.
Український традиційний костюм, вишиті рушники, глиняний посуд, старовинні предмети побуту і меблів — це не повний перелік експонатів, представлених в цій експозиції.
Як я вже говорила, я не є фанаткою музеїв. Вони мене абсолютно не чіпляють, тому надовго я в них не затримуюся. І, взагалі, мало на що звертаю увагу при їх відвідуванні. По суті, про музейні експозиції, в більшості своїй, мені навіть сказати нічого.
Верхній двір Замку Паланок
Тому прогулявшись в темпі вальсу серед предметів старовини, я поспішила покинути темні музейні стіни, в яких по цей час живуть духи минулого.
І вийшла на свіже повітря, опинившись в красивому затишному внутрішньому дворику Верхнього замку.
Тут вирувало життя повним ходом. Інтернаціональні туристи відпочивали, перекушували, слухали байки екскурсоводів, спілкувалися один з одним. Люди просто насолоджувалися відпочинком на внутрішньому дворі стародавньої фортеці, яка пережила не одну війну.
У цьому дворі розташовані дві пам’ятки Замку Паланок — колодязь і скульптура князя Федора Коріатовича.
— Статуя Федора Коріатовича
Князь Подільський, Федір Коріатович, володів Мукачівським замком з 1396 до 1414 рр. За цей час він перебудував його повністю, створивши неприступну фортецю.
У 1990-х роках у Верхньому дворі Замку Паланок встановили монумент Федора Коріатовича. З тих часів мільйони туристів здійснили паломницькі тури до цієї скульптури, випрошуючи у князя виконання своїх бажань і багатства. Про що красномовно свідчить натертий до золотого блиску палець князя і купа різних купюр на постаменті.
Я не могла сфотографувати цю скульптуру кілька хвилин, тому що невідомий мені хлопець вчепився в її палець, закрив очі й кілька хвилин бубонів щось собі під ніс. Можливо, він озвучував свій величезний список бажань, або просто молився… Хто його знає… Думаю, про це ми не дізнаємося ніколи — Федір Коріатович, до якого він звертався, збереже цей секрет на століття. 🙂
— Колодязь Замку Паланок в Мукачево
Однією з заслуг Федора Коріатовича стало те, що, з його ініціативи в замку був викопаний колодязь глибиною 76 м, щоб фортеця могла витримувати тривалі облоги. Криницю довбали в магматичній скелі багато-багато років. І ця подія обросла легендами.
Одна з легенд розповідає, ніби пробити колодязь в камені Коріатовичу допоміг чорт. За це князь пообіцяв йому заплатити мішок золота. Колодязь пробили. Вода з’явилася, але в князя на той момент залишилося тільки парочка золотих монет. Він їх склав до маленької торбинки й віддав її за роботу чорту, мовляв, про розмір мішка мови не йшло. Розгніваний біс стрибнув у колодязь, і з тих часів по цей час іноді чутно, як він там бурчить.
Західний і Північно-східний бастіони
— Західний бастіон Верхнього замку
Після прогулянки внутрішнім двором Верхнього замку я відвідала ще два оглядові майданчики – Західний і Північно-східний бастіони.
Західний бастіон Верхнього замку, напевно, найбільший оглядовий майданчик Мукачівської фортеці. Ось тільки пейзаж, що відкривається погляду туриста на цьому майданчику, взагалі не вражає.
З одного боку — стара пошарпана стіна, з невеликими віконцями й сучасними коробками кондиціонерів в них. І десь там, за цією облізлій стіною, трішки визирає верхівка каплиці. З іншого боку — нічим не примітний пейзаж передмістя Мукачево. Тому, якщо, раптом, не зможете потрапити на цей майданчик при відвідуванні Замку Паланок, не засмучуйтесь — ви абсолютно нічого не втрачаєте.
— Оглядовий майданчик «Північно-східний бастіон»
Чого не можна сказати про Північно-східний бастіон. Цей оглядовий майданчик Мукачівської фортеці обов’язковий до відвідування для всіх туристів!
Маленькі іграшкові будиночки упереміш з яскравою весняною зеленню і блакитні гори на горизонті – пейзаж майже такий же чудовий, як і з оглядового майданчика Хустського замку. До Хуста не дотягує зовсім трохи, і то, напевно, тільки тому, що центр Мукачево досить далеко від замку, а з оглядового майданчика видно в основному сучасний приватний сектор і нудні казарми військової частини, що базується у Мукачево.
Пам’ятник міфічному Птаху Турулу в Мукачівській фортеці
Крім красивого пейзажу, на Північно-східному бастіоні можна «зацінити» пам’ятник міфічному Птаху Турулу, який тримає в дзьобі меч (архітектор Олександр Андялоші).
Турул є вісників богів в угорській міфології. Він фігурує в багатьох легендах про найважливіші події в історії угорського народу. В Угорщині дуже багато скульптур в честь цього птаха.
У 2008 р. одна з цих птахів «оселилася» і в Мукачево. Щоправда, роздивитись або нормально сфотографувати цього двометрового велетня (з розмахом крил 4 м) з Північно-східного бастіону практично нереально — він розташований на колоні значної висоти й дивиться на місто.
Перебуваючи на Північно-східному балконі, я помітила, що, коли була на Східному бастіоні, за натовпом туристів не побачила встановлену там старовинну гармату. 🙁 Шкода, звичайно, що я не зробила cелфі зі зброєю в Мукачівській фортеці, але заради цього повертатися на Східний балкон не стала.
Після такої насиченої прогулянки Замком Паланок в Мукачево я покинула фортецю і потопала на вокзал. Через пару годин на мене чекала 22-годинна поїздка додому…
