Спочатку після відвідування Хустського замку я планувала прогулятися до центру Хуста. Подивитися його визначні пам’ятки, архітектуру. Але спека була неймовірна. В результаті мене здолало непереборне бажання прийняти душ.
Ось тільки в незнайомому місті в гості до людей заради душа напрошуватися не будеш. А вокзали виглядають примітивненько, як і годиться для районного центру, – навряд чи там є душові кабінки. Я навіть дізнаватися про те, чи можна на вокзалі прийняти душ, не стала.
Я вирішила вчинити по-іншому – просто замінила прогулянку Хустом походом на пляж на річці Тиса… І не пошкодувала про це!
\
\
Де в Хусті знаходиться пляж?
Залишалося тільки дізнатися, де цей самий пляж в Хусті знаходиться. Так як на картах гугловського навігатору він не відображався. А Тису в межах міста було видно відмінно. Не могло ж такого бути, що річка є, а пляжу – немає. Це було б не логічно.
Про місце знаходження пляжу я спробувала дізнатися у працівниці кафе на автовокзалі, коли перекушувала там. Але виглядало так, ніби моє запитання її сильно спантеличило. Вона з невпевненим виразом обличчя спробувала пояснити, що потрібно йти до якогось залізничного переїзду, далі повернути на якусь вулицю, а потім по лісовій/ польовій дорозі вийти до річки.
Так я і зробила – пішла у вказаному нею напрямку. І, дійсно, в кінці останньої вулиці я вийшла на ґрунтову дорогу через ліс…
Маршрут моєї прогулянки до пляжу на річці Тиса в Хусті
Пошуки пляжу в Хусті ускладнювались тим, що гугл відмовився будувати маршрут. Йому, скоріш за все, ці місця були не знайомі.
Ось я і забрела в якісь непрохідні нетрі. І навіть примудрилася вийти на берег річки. Але з пляжем це темне похмуре місце взагалі не мало нічого спільного. Зарості, затори з колод і сміття у воді і дуже крутий берег… Неймовірно хотілося зануритись у воду, але дістатися до рятівної рідини було просто нереально.
Пощастило, що натрапила на дідуся-рибалку, який пояснив, що звернула я не на ту дорогу. І на перехресті потрібно було вибрати інший напрямок. Довелося повертатися назад, до роздоріжжя, де я пішла не туди.
Поки йшла через ліс, комарі трохи живцем не з’їли. Вони там до жаху злі і докучливі! Літають величезними зграями. Навіть сонце їх не лякає. Деякі і на сонячних ділянках не залишали у спокої. А про тінь я взагалі мовчу. Варто було тільки сховатися від сонця налітали голодної хмарою і гризли… гризли… гризли…
Не знаю, в чому була справжня причина: можливо це були укуси комарів, чи, може, мене щось інше вкусило, або далася взнаки банальна втома, але мої ноги після цієї прогулянки жахливо розпухли. Не було ні болю, ні іншого дискомфорту. Ноги просто збільшилися в обсязі мало не в два рази. У норму прийшли тільки десь через тиждень після поїздки до Хуста. 
Але не будемо про сумне. Навіть комарі мене не «відмовили» від пошуків пляжу. З горем-пополам я добралася до нього. І мої страждання були винагороджені – я змогла опустити свої втомлені ноги в воду.
І настало блаженство! 🙂
Хоч Тиса – це гірська швидка річка, але вода була неймовірно теплою. Я, в черговий раз, пошкодувала, що не одягла купальник.
Пляж на річці Тиса біля міста Хуст
Пляж був перекопаний – місцеві жителі, мабуть, використовують камені з берега для будівництва. Та й ходити по ньому босоніж було небезпечно. Серед каменів валялося дуже багато металевих іржавих стрижнів. Скріш за все, під час розливу вода розмиває гратчасті штучні укріплення берегів, і їх частини залишаються на дні, яке перетворюється на пляж після того, як рівень води спадає.
На пляжі були присутні люди. Але їх було не багато. Може ще не сезон для пляжного відпочинку, а може пляж занадто далеко від міста… Але особисто для мене це стало позитивним моментом. Не люблю, коли багато людей 
Під час відпочинку на березі гірської річки відчуваєш насолоду не тільки від чистої теплої води і кам’янистого дна. Там можна відчути ще й величезне естетичне задоволення. Адже краса навколо неймовірна!
Свіже повітря, сонячний теплий день, найчистіша вода, красива природа Карпат… Річка, гори, пляж…
Одним словом – відпочинок вдався на всі 100! Навіть злісні комарі і тривала прогулянка по кущах не змогли затьмарити захоплення від річки Тиса і дивовижного пейзажу Карпат.
