Колись я вже розповідала, з якими пригодами довелося перетинати кордон між Україною та Польщею. Але тоді я їхала в складі туристичної групи, і про безвіз, на той момент, ще ніхто навіть не заїкався.
Цього разу я самостійно купила квиток на автобус Київ-Варшава і, без допомоги будь-яких туристичних агентств, перевірила «функціональність» свого біометричного закордонного паспорта, перетинаючи кордон між Україною й Польщею в якомусь невідомому пункті пропуску.
…..
Особливості перетину кордону на автобусі при поїздці з України до Польщі
Коли я готувалася до поїздки й купувала квитки на літак з Варшави в Барселону, я трохи переживала — раптом поляки не пустять в країну, коли будемо перетинати кордон на автобусі.
До цього я вже їздила до Словаччини по біометричному закордонному паспорту, і тоді проблем взагалі не виникло — словаки нас відпустили буквально за 20-30 хв — на українській стороні стояли довше, ніж проходили словацький контроль. Але перед поїздкою до Польщі мені все ж було неспокійно. Адже стільки раз чула страшилки про злих поляків-хамів, які мало не змушують роздягатися пасажирів на огляді та, без будь-яких вагомих підстав і докорів сумління, знімають з автобуса… На щастя, для мене ці розповіді так і залишилися вигаданими жахами. 🙂
Перетин польського кордону на автобусі — етапи
До Українсько-Польського кордону наш автобус приїхав вночі — близько 12-ї години. Не знаю, в чому саме була причина, але 2 години ми просто стояли не далеко від кордону. При тому ніякої черги з автобусів я не спостерігала. Паралельно з нами рухалася черга із легкових авто, але вона проходила досить швидко, поки ми стояли та чекали з моря погоди.
Близько 2-ї години ночі нас запустили на українську частину пункту пропуску, й працівники нашої прикордонної служби зібрали закордонні паспорти пасажирів. Десь через годинку нам паспорти повернули, і ми поїхали до поляків.
На під’їзді до польської частини митниці стюардеса в автобусі по гучномовцю оголосила правила поведінки для пасажирів різних груп (туристи, працівники, ті, хто їде вперше тощо). Зокрема, було сказано, що, якщо ви вперше перетинаєте польський кордон, прикордонник може попросити вас продемонструвати ще один документ (права, український внутрішній паспорт та ін.). А також він може зажадати, щоб йому показали гроші (що у тебе достатньо коштів на поїздку).
У мене в паспорті була словацька відмітка про перетин кордону. Але я не зрозуміла, мало це якесь значення, чи потрібен був саме польський штамп. Тому приготувала український паспорт для демонстрації та дістала свій гаманець.
В автобус зайшли поляки й почали збирати паспорта. Мій український паспорт полячку-прикордонницю не зацікавив. Вона забрала закордонний паспорт і захотіла перевірити наявність грошей. Я просто відкрила свій гаманець, вона побачила там євро, і махнула рукою, мов, все гаразд. Так закінчилася перший етап перевірки.
Далі всі пасажири забрали всі речі з автобуса (включаючи багаж) і дружною юрбою потопали забирати свої паспорти й проходити “оглядини”. Паспорти видавали в віконці в тому ж порядку, в якому їх збирали в автобусі. При цьому прикордонниця-касирка читала ім’я та прізвище з жахливим акцентом (іноді нереально було зрозуміти, що вона говорить), і стюардеса нашого автобуса це все перекладала на зрозумілу мову.
Через те, що ми сиділи на перших місцях, то паспорта свої отримали одні з перших. Після цього нас направили в інший зал для проходження багажного огляду. Роздягатися, як в аеропорту, тут не знадобилося. Поставили свої сумки на стрічку, яка «провезли» їх через сканер. Після цього працівниці польської прикордонної служби зажадали відкрити сумки й заглянули всередину. В речах особливо не порпались. Більше обмацували зовні — шукали потаємні кишені або дно.
І ось на цьому етапі прикордонники ледь не довели до сліз деяких пасажирів. Принаймні, один хлопець мало не плакав, коли його змусили викинути в сміття «тормозок» зі шматом ковбаси й сала. Порадував він всіх пасажирів, коли відчайдушно намагався переконати прикордонниць, що сало — це не м’ясо, і йому завтра не буде чого їсти. Сміялися всі. Крім поляків. Ті, з серйозним виразом обличчя, шукали їжу. Їх, здається, навіть сигарети не цікавили.
Що заборонено ввозити на територію Польщі?
Навіть не знаю, з яких міркувань той парняга прихопив з собою шмат сала та палицю ковбаси. Адже у квитку на автобус був чітко зазначений перелік заборонених для ввезення в ЄС товарів. І це не тільки сигарети!
І, чомусь мені здається, саме такі пасажири, як цей хлопець, потім розповідають, які злі поляки на кордоні, який жорсткий огляд вони проводять. Але те, що при проходженні кордону вони намагаються хитрувати й везуть з собою заборонені речі, зазвичай замовчується.
Для довідки: на територію ЄС не можна ввозити м’ясні, молочні, хлібобулочні продукти, мед, соуси, супи, консерви та корм для тварин. Тютюнові вироби та алкоголь можна брати в обмеженій кількості — не багато, для особистого користування.
І ось після цих, не хитрих, процедур, десь о 3-4 годині ночі, ми перетнули кордон. І, наскільки я знаю, пропустили всіх — навіть того хлопця з салом.
Перетин кордону Польща — Україна на зворотному шляху
Поверталися ми в Україну через кілька днів на автобусі Люблін-Львів. Кордон проходили в пункті пропуску Рава Руська — Гребенне. Особливість цього пункту пропуску в тому, що там немає окремо виділеної смуги для автобусів. У цій точці перетину кордону є тільки дві транспортні смуги, одна з яких, коли ми під’їхали, на кілька км була зайнята фурами, а друга — автомобілями.
В цій очередязі ми простояли близько години. Потім водій автобуса «психонув» й по зустрічній смузі рвонув до кордону, втиснувшись на перевірку без черги.
І тут не обійшлося без пригод…
Спочатку поляки зайшли в автобус й зібрали паспорти. У одного пасажира паспорта не виявилося. Його нібито пограбували, і він десь там взяв дозвіл на повернення додому, який абсолютно не був схожий на паспорт — якийсь білий папірець. Знехотя прикордонник забрав цей папір.
Хвилин через 10-20 паспорта повернули, й ми поїхали на українську частину кордону. І ось, коли вже українські прикордонники стали збирати паспорти, виявилося, що поляки не віддали пасажиру без паспорта той білий папірець. Почалися з’ясування обставин. Невдачливого пасажира відправили назад до польського пункту пропуску за документом. І ми знову застрягли на кордоні хвилин на 40.
“Доброзичливі” бабусі в автобусі чекали та сподівалися, що цього пасажира заберуть до польської в’язниці… Але все обійшлося — він повернувся. Як виявилося, поляки про його папірець всього-на-всього забули, і коли повертали наші паспорти, його документ загубили серед паперу на столі. Так що ті 40 хв ми чекали поки їх польські величності зволять пошукати зниклий документ серед своїх папірців.
Ніяких перевірок багажу, питань або інших контактів з прикордонниками під час повернення в Україну у мене не було. Мабуть, в Україну можна ввозити, що забажаєш в будь-якій кількості. Ніхто навіть не дивиться, що ти везеш…
