У попередній статті я почала розповідати про визначні пам’ятки Кошице і поділилася своїми враженнями від Палацу Якоба, Собору Святої Єлизавети Угорської, Кошицького державного театру, а також кількох інших, менш яскравих, культурно-релігійних пам’яток старовини. Сьогодні я продовжу свою розповідь. Щоправда, “сьогоднішні” визначні місця Кошице дещо скромніші, ніж ті, про які йшлося минулого разу.
/
/
Які ще визначні пам’ятки є в Кошице?
Всі визначні пам’ятки Кошице, що привернули мою увагу, я позначила на скріншоті гугловської карти.
Якщо подивитися на мапу з маршрутом моєї прогулянки, то минулу свою розповідь я закінчила, розповідаючи про чумний стовп Непорочної Діви Марії (Morový stĺp Panny Márie – №8 на карті).
Будинок жебрака або Жобраков дом (Zobrakov dom)
Практично через дорогу від цього релігійного стовпа стоїть гарненький будиночок – не сильно помітний, але явно виділяється серед сусідніх будівель статуєю на даху і барвистою фрескою на фасаді – Будинок жебрака або Жобраков дом (Zobrakov dom).
Будинок був побудований в XIV столітті. І названий він на честь жебрака, який, за легендою, за час свого «жебракування» назбирав кругленьку суму грошей, яких вистачило на будівництво особняка в центрі Кошице. Так що Будинок жебрака є, таким собі, символом того, що будь-яка людина, маючи бажання, із злидня може перетворитися в олігарха. 😉
Фреска на фасаді виконана Кошицьким майстром Юліусом Едерой, і зображує бога торгівлі Меркурія.
Церква Св. Антонія Падуанського (Kostol svätého Antona Paduánskeho)
Далі, на Головній вулиці в Кошице, привертає увагу Церква Св. Антонія Падуанського (словацьк. Kostol svätého Antona Paduánskeho, або Františkánsky kostol, або Seminárny kostol). Храм являє собою костел в стилі бароко з елементами готики (спочатку будівля була в готичному стилі).
Церква була побудована в 1333 році для францисканського ордену. У 1556 р вона згоріла, і через 4 роки францисканці покинули Кошице, а їх храм почали використовувати в якості сховища зброї. З 1596 по 1671 у костелі мешкав Єгерський єпископ, який перебрався в Кошице під час окупації Єгера турками. У 1651 в місто повернулися францисканці, а в 1718-1724 роках храм реконструювали під керівництвом будівельника Томаша Торніосса (Tomáš Tornyossy) і скульптора Шимона Гріммінга (Šimon Griming).
Східно-словацький музей (Východoslovenské múzeum)
На перетині Головної вулиці з вулицею Гвездослава (Hviezdoslavova ulica) стоїть вишукана будівля без зайвої помпезності, в стилі неоренесансу. Це Східно-словацький музей (Východoslovenské múzeum) – найстаріший музей в Словаччині, заснований у 1872 році.
Східно-Словацький музей в Кошице має три кафедри – природну, історичну і художньо-історичну. З 2002 року він є акредитованим науково-дослідним центром. І в тому ж році музей був нагороджений премією міста Кошице.
Місцеве самоврядування Старого міста Кошице (Miestny úrad Košice – Staré Mesto)
Далі, на вулиці Hviezdoslavova, мою увагу привернула будівля під №7 (тобто Hviezdoslavova 7). Мало помітна вивіска на стіні цього будинку говорить «Miestny úrad mestskej časti Košice – Staré Mesto» (Місцеве відділення міського округу Кошице – Старе Місце).
Будиночок оформлений досить стримано – в стилі ар-нуво (модерн). Основний декор фасаду складається з чотирьох рогатих мужичків над вхідними дверима (на рівні другого поверху). Також на стінах є ще й інші скульптурні елементи, але вони майже не помітні. Більш за все в архітектурі цієї будівлі виділяється такий собі бельведер з башточкою на даху, що містить годинник.
У пошуках інформації про це архітектурному творіння перерила весь Інтернет. Про будівлю за адресою Hviezdoslavova 7 дуже мало будь-яких даних. Тому не можу стверджувати, що знайдена мною інформація правдива. Здається, цей будинок все ж таки не вважається архітектурно-старовинною пам’яткою Кошице. 🙂
Із того, що я знайшла, відомо, що ця будівля була побудована в 1912-1914 роках. Архітектор – Юрай Копечек (Juraj Kopeczek). Спочатку її використовували як школу-інтернат для нотаріусів. Пізніше нотаріусів виселили, а будинок передали в користування адміністративним органам міста Кошице.
Park Moyzesova
Навпроти Муніципалітету Старого міста розташований Park Moyzesova. Як правильно перевести слово ‘Moyzesova’, я точно не знаю, але думаю, що парк названий на честь словацького єпископа Стефана Мойеса (Štefan Moyzes). У парку, як і годиться, чистенько, акуратненько, багато лавочок, люди гуляють з собаками. Одним словом – життя тече розмірено, не поспішаючи.
Скульптура з ключів в Кошице
На одній з площадок у цьому, Мойесовому, парку стоїть цікава скульптура – слово «Revoluce», «написане» за допомогою безлічі металевих ключів.
Не знаю, яким чином це творіння потрапило до Кошице, але спочатку Скульптура із Ключів була встановлена в Празі в 2010 році на честь «Оксамитової революції» 1989 року. І належить вона чеському автору Іржі Давиду (Jirí David).
Так що, напевно, ця інсталяція «гастролює» Європою, і в Кошице знаходиться вона тимчасово. 🙂
Біля експозиції з ключів присутня табличка з описом чеською та англійською мовами.
Табличка говорить:
The Key Sculpture is in the shape of the word ‘Revoluce’ (Revolution) in a DNA spiral that evokes incessant rebirth, revolution in evolution and its reverse. The individual letters represent fonts from the names of well-known items from before 1989: R – from the Communist daily Red Right; E – from toilet paper; V – from cotton wool; O – from ‘Pedro’ chewing gum; L – from the TV commercials of Mr. Egg; U – from Tuzex shop vouchers for imported goods; C – from a travel agency logo; E – from Communist ID cards.
Mobile operator Vodafone supported the sculpture through a public key collection. For the occasion of the November 17, 1989 anniversary, people brought in 85,741 keys to Vodafone shops, from which the sculpture was created.
Що в перекладі приблизно означає «Cкульптура з ключів у формі слова «Revoluce» (Революція), розміщеного по спіралі ДНК, яка символізує безперервне відродження, революцію, що переходять в еволюцію, і навпаки. Окремі букви виконані у вигляді шрифтів з назв відомих предметів до 1989 року: R – з комуністичної щоденної газети Red Right; E – з туалетного паперу; V – з вати; O – з жувальної гумки «Педро»; L – з телевізійних рекламних роликів Mr. Egg; U – з ваучерів Tuzex для імпортних товарів; C – з логотипу туристичного агентства; E – з комуністичних посвідчень особи.
Мобільний оператор Vodafone підтримав скульптуру через публічний збір ключів. З нагоди річниці 17 листопада 1989 роки люди принесли 85 741 ключ до магазинів Vodafone, і з них була створена скульптура.»
Пам’ятник Шандору Мараї (Máraiho socha v Košiciach)
З Парку Moyzesova, через вулицю Bačíkova, я потрапила на вулицю Масярскую (Mäsiarska ulica), або вулицю Мясників, якщо вірити перекладачу гугл. Там «зустріла» бронзового чоловіка, що сидить навпроти порожнього стільця.
Як виявилося, це один з найвідоміших угорських письменників, який родом з Кошице, – Шандор Мараї (Sándor Márai). Автором пам’ятника є скульптор Петер Гаспар. Скульптура була встановлена 11 грудня 2004 року та зображує Шандора Мараї в натуральну величину.
Церква Святого Михайла Архангела або Урсулинська церква
Далі на Масярскій вулиці мою увагу привернула сіра похмура будівля з баштою на даху. Як виявилося, це ще один храм в Кошице, присвячений Михайлу Архангелу. Про перший я розповідала в минулій статті – він знаходиться з південної сторони Собору Святої Єлизавети Угорської і називається Церква Святого Михайла (словац. Kostol svätého Michala). Храм на вулиці Mäsiarska носить назву Церква Святого Михайла Архангела або Урсулинська церква (Kostol svätého Michala archanjela або Uršulínsky kostol). Ще одна назва – Церква сестер Урсулинок (Kostol sestričiek uršuliniek).
Костел був побудований під керівництвом будівельників Яна Бреда (Ján Brada) і Балтазара Райнера (Baltazár Reiner) в 1642 – 1655 рр. для кальвіністів. Протягом всієї історії власники церкви змінювалися – в різний час вона належала і євангелістам, і католикам, і армії, яка використала будівлю в якості магазину зброї. З 1731 року костел належить Урсулинкам, що прийшли в Кошице в 1698 році.
Домініканська церква (або Церква Успіння Пресвятої Діви Марії)
Масярская вулиця виходить на Домініканську площу (Dominikánske námestie), де знаходиться найстаріша збережена будівля Кошице – Домініканська церква або Церква Успіння Пресвятої Діви Марії (Dominikánsky kostol або Kostol nanebovzatia Panny Márie).
Будівництво храму було завершено близько 1290 року. Перша письмова згадка про Домініканський костел датована 1303 роком.
Також Церква Успіння Пресвятої Діви Марії вважається найвищою історичною будівлею Кошице – висота її вежі 68 м, що, наприклад, майже на 10 м вище від вежі Сізігмунда Собору Святої Єлизавети.
Квітковий ринок (Trh na Dominikánskom námestí)
Перед Домініканської церквою на Домініканській площі розмістився Квітковий ринок (Trh na Dominikánskom námestí) в Кошице.
Це справжній рай для садівників! Я настільки байдужа до квітів, але тут моє серце тьохнуло. Все таке яскраве, барвисте – неможливо відірвати погляд. Зрозуміло, що я б не змогла довезти в цілісності квіти додому зі Словаччини, але це мене не зупинило від прогулянки між квітковими рядами.
Крім квітів, там також продавали розсаду і вже стиглі овочі-фрукти.
Ярмарок в Кошице
Від квіткового риночку по вулиці Альжбетіна (Alžbetina ulica) я знову вийшла до Собору Єлизавети.
Цього разу біля собору я звернула на південь по Головній вулиці (Hlavná ulica) і потрапила на ярмарок.
Не знаю, навіть, чи працює ярмарок на Головній вулиці в Кошице постійно, чи е явище тимчасове. Але, на момент мого перебування там, уздовж вулиці стояли кіоски з різноманітними сувенірами і товарами ручної роботи, між ними, по дорозі, їздив дитячий паровозик, а від кіоску до кіоску, не поспішаючи, бродили туристи.
До речі, туристів в Кошице чомусь нууу дуже мало, як для старовинного європейського містечка. Навіть в нашому, українському, маленькому Ужгороді вулиці і то набагато більш переповнені людьми, як не дивно.
А з урахуванням того, що на той момент в Кошице проходили Дні України, і святкували День міста Кошице, то ця порожнеча на вулицях взагалі викликала замішання. Чому настільки гарне містечко не цікавить туристів?
ТЦ Аупарк Кошице (Aupark)
Ось так, променадом між кіосками на ярмарку, моя прогулянка визначними пам’ятками Кошице і закінчилася. Далі я звернула в бік вокзалу і дійшла до ТЦ Аупарк (Aupark).
Я не могла пройти повз красиву сучасну декілька поверхову будівлю і вирішила подивитися, що ж цікавенького є всередині. А всередині – безліч магазинів різної тематики і брендів, відомих і не дуже.
Але так як я, в принципі, байдужа до шопінгу, мене цікавив лише продуктовий магазин. Адже їсти хотілося. І, на щастя, в ТЦ Aupark (Кошице) знаходиться великий продуктовий супермаркет Білла. Так що свою біологічну потребу перекусити я успішно задовольнила. Навіть купила собі додому пачку кави. Але кава виявився такою ж «ніякою», як і у нас в Україні. Так! До віденської кави Словаччині далеко. 😉
Пансіонат Крманова (Penzión Krmanová)
Далі від ТЦ Аупарк я потрапила на вулицю Пушкінову (Puškinova). І ось на перетині цієї вулиці з вулицею Крмановою (Krmanova) стоїть дуже яскравий еклектичний будиночок з шикарним барвистим оформленням фасаду. Пройти мимо, не помітивши, просто нереально.
Ця будівля чимось нагадує Якабів Палац, і не дивно. На сайті https://www.votpusk.ru/country/dostoprim_info.asp?ID=23362 сказано:
Будівлю на розі вулиць Пушкіна і Крманова побудував у 1886 році на місці особняка золотих справ майстри Гагердона знаменитий місцевий будівельник Петер Якаб. Його ініціали можна побачити на еркері. У 1916 році цей будинок був придбаний торговцем текстилем Морісом Вадашем.
Наскільки правдива ця інформація, я не знаю. І, якщо вірити Гуглу, то зараз там знаходиться Пансіонат Крманова (Penzión Krmanová).
Синагога на вулиці Пушкіновій (Synagóga na Puškinovej ulici)
Практично по сусідству з цим рожевим будиночком, за адресою Puškinova, 040 01 Staré Mesto, Словаччина, знаходиться Синагога на вулиці Пушкіна (Synagóga na Puškinovej ulici).
Синагога була побудована між 1926 – 1927 роками. Архітектором будівлі є Людовит Олшлегер (Ľudovít Oelschläger), а керував будівництвом Гуго Кабош (Hugon Kaboš).
У 1992 році на фасаді синагоги була відкрита меморіальна дошка, присвячена 12 тис. євреїв Кошице, загиблим під час Другої світової війни.
З вулиці Пушкіна я повернулася на вулицю Млиниську до Замку Якаба. Моя подорож визначними пам’ятками Кошице закінчилася в тій же точці, що і почалася. 🙂
Єдина річ, яка заважала мені в повній мірі насолоджуватись пам’ятками Кошице, – це потворні графіті на стінах будівель. Кошицькому бидлу, напевно, абсолютно байдуже, що обмальовувати – занедбаний будинок десь на околиці міста чи багатовікову церкву в історичному центрі 🙁
І, щоб не закінчувати розповідь цією неприємною нотою, на завершення, викладу фото гарного новенького транспорту в Кошице 😉
