31 грудня 2017 року – третина зими пройшла, а сніг, навіть той рідкісний, який випадав кілька разів, так і не зміг втриматися на землі. На вулиці +10. Небо по весняному – блакитне. Здається, скоро листя почнуть розпускатися…
Але я не скаржуся!
Ненавиджу холод! І, можливо, в снігову морозну погоду я б не ризикнула їхати на Новий рік до Києва. Ну… або жахливо замерзла б, гуляючи новорічними Київським вулицями…
\
\
Залізничний вокзал м. Суми
Пів на другу ночі з 30 на 31 грудня… Ми викликаємо таксі та їдемо на Сумський залізничний вокзал. На вулиці “спека” за зимових мірками. І, можливо, варто було б прогулятися пішки по сплячому безлюдному місту. Все-таки 40 хвилин – це не так вже й багато. Але ми за 10 хв доїжджаємо до вокзалу і ще годину чекаємо свого поїзда.
Мені подобаються залізничні вокзали в Україні. Кожен з них унікальний. Такий собі залізничний музей міста. Сумській вокзал не є винятком. Так, він не такий старовинний, як вокзали більшості інших обласних центрів, але він по-своєму красивий і затишний. Немає такої великої кількості бомжів, як на деяких інших вокзалах. І туалет завжди чистий та без запахів (принаймні, жіночий). Чомусь завжди звертаю увагу на вокзальні туалети – для мене це їхня візитна картка…
В цю передноворічну ніч вокзал зустрів нас гарною Різдвяною інсталяцією.
О пів на третю ночі сідаємо (або точніше лягаємо 🙂 ) до потягу Костянтинівка – Київ і о 8 ранку в’їжджаємо на територію столиці.
Наша Новорічна пригода починається!
