Я дуже люблю Відень. Він… більш схиляє до життя
Анатолій Собчак / ЖИТТЯ
В кінці літа 2014 року я поїхала в тур вихідного дня містами Європи. Більше всього побачила, почула, сфотографувала в першому місті, що ми відвідали, – в Празі. З Праги ми переїхали на ночівлю до Дьйору, а на наступний день поїхали до Відня…
Відень мене підкорив!
Якщо Прага – це місто-казка, то Відень – це місто-мрія!
/
/
Якби мені сказали: “Ти обов’язково повинна переїхати жити в інше місто. Вибирай будь-яке місце проживання на Землі… “. Я б, не роздумуючи, вибрала Відень. Він зачаровує тим, наскільки гармонійно об’єднує всю свою велич з простою буденністю… Я була просто зачарована!
Навіть через рік я не можу точно зрозуміти, що мені так сподобалося в цьому місті…
Архітектурні шедеври? Не думаю! Після Праги Відень може здатися нудним…
Магазини? Я не шопоголік. Купила тільки невеликий сувенірчик, цукерки та каву…
Розваги? Ніяких розваг не було. Часу було всього-нічого. Не вистачило навіть роздивитися по-людськи….
Але якщо мені ще випаде шанс поїхати хоча б на один день до Відня, я не роздумуючи погоджуся! Це місто, куди я обов’язково ще повернуся!
————————— *************** —————————
На один день до Відня – що можна побачити?
Приїхали ми до Відня в першій половині дня. Спочатку нам влаштували своєрідну автобусну екскурсію містом. Тому багато красивих будівель і пам’яток ми змогли побачити тільки з вікна автобуса. Так що ні роздивитися їх по-людськи, ні зробити нормальні фото у мене не вийшло 🙁
Пам’ятки Відня з вікна автобуса
Отже, дивимося пам’ятки Відня, якими мені довелося милуватися з вікна автобуса…
Віденська сецесія (нім. Wiener Secession / Sezession)
Такий собі невеличкий, не дуже яскравий, “будиночок” з золотою сферою на даху…
Віденська сецесія (нім. Wiener Secession/Sezession) — спілка митців з міста Відень, що започаткували нові образи в мистецтві від візерунків до архітектури. Віденська сецесія — австрійський різновид глобального мистецького руху так званої доби «кінця століття».
Вікіпедія
Віденська сецесія – це об’єднання віденських художників епохи Fin de siècle (ар нуво), а Будинок сецесіону, часто званий «Сецесіоном», – їх виставковий павільйон. Сецесіон був постороен в 1897-1898 рр.
Зверху на будівлі золотом написаний девіз Сецесіона:
«Часу – його мистецтво, мистецтву – його свободу» (нім. Der Zeit Ihre Kunst. Der Kunst Ihre Freiheit)
Людвіг Хевезі
Віденська Опера (Штаатсопер)
Віденська державна опера (нім. Wiener Staatsoper) – центр музичної культури Відня. Будинок побудований і оформлений в 1861-1869 рр. за проектом віденських архітекторів Августа Сікард фон Сікардсбурга і Едуарда Ванн дер Нюлль.
Будівля австрійського парламенту у Відні
Будівля австрійського парламенту (нім. Parlamentsgebäude, раніше Reichsratsgebäude) – місце, де засідає парламент Австрії, починаючи з 1918 р. Споруда була побудована в 1874-1883 роках у стилі неогрек за проектом архітектора Теофіла фон Гансена. Найбільш яскрава пам’ятка Австрійського парламенту – скульптурна композиція Афіни Паллади з фонтаном перед будівлею, створена між 1893 та 1902 роками скульпторами Карлом Кундманном, Джосеф Тотенхайном і Хьюго Хердльтом.
Віденська ратуша
Віденська ратуша (нім. Wiener Rathaus) – ще один “представник” моєї улюбленої неоготики. Побудована в 1872-1883 рр. за проектом архітектора Фрідріха Шмідта.
Довжина будівлі – 152 м, ширина 127 м. Будівля містить 1575 приміщень та 2035 вікон. Парадний зал ратуші має довжину 71 м і ширину 20 м. У ратуші проходить близько 800 заходів на рік.
Церква Вотівкірхе (або Храм Обітниці) у Відні
Вотівкірхе (нім. Votivkirche) – ще одна визначна пам’ятка Відня в неоготичному стилі, правда, не така красива, як ратуша (думка моя особиста – розумію, що це справа смаку), але не менше “стародавня”. Споруджена у 1855-79 рр. за проектом 26-річного архітектора Генріха фон Ферстеля.
Висота церкви становить 99 метрів.
Площа Марії Терезії
Так, проїхавши невеликим туристичним маршрутом, повернулися ми на Площу Марії Терезії (Maria-Theresien-Platz) [6], де нас чекав екскурсовод для пішої прогулянки історичним центром Відня.
Maria-Theresien-Platz для нас стала відправним пунктом і місцем зустрічі в кінці екскурсійного дня. На площі Maria-Theresien-Platz у 1888 р. був встановлений пам’ятник Марії-Терезії (Maria-Theresien-Denkmal) – найбільший пам’ятник Габсбургів у Відні.
Визначні пам’ятки “пішоходного” Відня
Через дорогу від площі Марії-Терезії стоять Зовнішні фортечні ворота (Äußeres Burgtor, раніше нім. Heldentor – Арка героїв), в бік яких ми і “висунулися” в рамках свого пішого туру.
Екскурсовод у Відні нам попалася менш цікава, ніж в Празі. Тому, якщо з розповіді про Прагу пам’ятаю хоча б якісь фрагменти, то про Відень взагалі нічого не запам’ятала, але пам’ятаю, що намагалася слухати…
Гельденплац (нім. Heldenplatz) та Гофбург (нім. Hofburg)
Пройшовши через Арку героїв, ми потрапили на Гельденплац (площа Героїв, нім. Heldenplatz) – історичну площу Відня, на якій в 1938 р. Гітлер проголосив аншлюс Австрії і Третього рейху.
На площі розташовані будівлі Леопольдовского корпусу (Leopoldinian Tract), Нового замку (Neue Hofburg), Зовнішні фортечні ворота (Äußeres Burgtor), пам’ятники принцу Євгенію Савойському і ерцгерцогу Карлу.
З Гельденплац потрапляєш в Гофбург (нім. Hofburg) – зимову резиденцію австрійських Габсбургів та основне місцеперебування імператорського двору у Відні.
Бродити внутрішніми двориками Гофбурга можна нескінченно довго. Не можу сказати, що в мене сильно розвинена уява, але ось такі закриті дворики викликають незрозумілі для мене відчуття, якісь хвилювання… Можливо, в минулому житті я тут жила, а це така собі ностальгія? 🙂
З розповідей екскурсовода нічого конкретно не запам’ятала, навіть – уривків… Пам’ятаю тільки, що говорилося про австрійську корону, коней породи Ліпіцанер та виставки всередині Гофбурга…
Гуляючи по Гофбургу, побачила, як в одному із залів монтувалася сцена майбутніх зйомок…
Вулиця Грабен
Після прогулянки по Гофбургу ми вийшли на одну з найбільш відомих вулиць Відня – вулицю Грабен (нім. Graben – «рів»).
З XVII століття вважалася найелегантнішою і найдорожчою вулицею Відня.
Вікіпедія
Віденська чумана колона (Wiener Pestsäule)
У центрі вулиці Грабен розташований один з найвидатніших скульптурних шедеврів Відня – Чумний стовп (Чумна колона або колона Святої Трійці, нім. Wiener Pestsäule). Встановлена вона була у 1682-1692 роках архітектором Маттіасом Раухмюллером в честь позбавлення Відня від епідемії чуми. Пам’ятник оформлений в стилі бароко.
Можливо, це наслідки мого астигматизму, або все ж таки моя неосвіченість, але мені цей пам’ятник здається бридким – дивитися на нього не приємно. Для мене він виглядає як безліч зліплених до кучі грудочок… Фу! Аж мурашки по шкірі!
Чого не скажеш про іншу видатну пам’ятку, в яку впирається вул. Грабен, – собор Святого Стефана.
Собор Святого Стефана
Собор Святого Стефана у Відні (нім. Stephansdom, в просторіччі Steffl) – національний символ Австрії та символ міста Відня. Його будівництво почалося у XII столітті, а придбав він свій сучасний вигляд в 1511 р.
Висота собору – 107,2 метрів, ширина – 34,2 метрів. Собор має чотири башти. Висота найвищої південній вежі становить 136,44 метрів. У соборі висить 13 дзвонів.
Кожен турист, що відвідав Відень, зобов’язаний побувати на оглядовому майданчику цього собору – у кімнаті дзвонаря. Але нам це так і не вдалося…. 🙁
На цьому наша екскурсія Віднем закінчилася, ми розпрощалися з гідом, і нас відпустили в “вільне плавання” по місту.
Туристичне дозвілля у Відні
Після супер-насищених пари деньків бродити визначними місцями мені більше не хотілося.
Так що я сходила за сувенірчиками – зокрема, купила свою сніжну кулю з Відня та отримала безкоштовну карту міста в інфоцентрі для туристів.
Відвідала кафе / ресторан Rosenberger і спробувала смачну Віденську каву з пирогом. У мене навіть чек зберігся 🙂
А решту часу – відпочивала на шикарній зеленій м’якій траві в одному із скверів Відня….
Ніде правди діти, мабуть, Відень мені сподобалася не стільки своїми визначними пам’ятками, а скільки своїми зеленими скверами (і це на початку вересня!)… Така м’якенька зелена трава… У нас в Україні я такої трави і навесні не спостерігала, не кажучи вже про осінь.
Люди займаються хто чим хоче – хтось просто гуляє по скверу, хтось лежить на траві, хтось з друзями грає в рухливі ігри, а хтось на самоті тренується… Всі знаходяться в своєму особистому маленькому світі, і їм немає діла для інших… Прямо утопія якась… Мій ідеальний світ!
————————— *************** —————————
