Останнім пунктом призначення в моєму весняному турі 2018 стало містечко Мукачево на Закарпатті. А саме – хотілося відвідати розпіарений Мукачівський замок Паланок, враховуючи, що це один з найзнаменитіших замків України.
Але через те, що поїздки в Хуст і Кошице відняли дуже багато сил (адже за дві доби я спала, від сили, 2-3 години), то після приїзду з Кошице в Ужгород я відразу ж «завалилася» спати. В результаті, в Мукачево змогла виїхати тільки в обід наступного дня.
Так що на знайомство з містом у мене залишалося буквально півдня, які я благополучно витратила на прогулянку і знайомство з Мукачівським замком.
\
\
Що можна подивитися за півдня в Мукачево?
Залізничний Вокзал Мукачево і площа біля нього
Близько 15-ї години дня 3 травня я приїхала на залізничний вокзал Мукачево, який, до речі, дуже навіть непоганий, як для районного центру. Щоправда, з урахуванням зовнішнього оформлення фасаду і скульптур робітника з селянкою, у яких «відібрали» знаряддя праці, на мить здалося, ніби я повернулася в радянські часи. Радянський дух все ще не покинув це місце. 🙂



Біля вокзалу є кілька кафешок-ресторанчиків. В одному з них я замовила собі бограч, щоб перекусити. Сподівалася, що його мені подадуть в буханці хліба, як колись в одному з ресторанів Ужгорода. Але мої очікування не виправдалися – мені принесли розігрітий суп в звичайному посуді.

Дорогою до Мукачівського замку Паланок…
Після перекусу, набравшись сил, я хоробро по жарі вирушила в дорогу до замку Паланок за маршрутом, який збудував навігатор в телефоні. Топала, не поспішаючи, розглядаючи всі квіти, що траплялись у мене на шляху.

Мене здивував той факт, що в Мукачево вже цвіли і відцвітали ті квіти, які у нас, в Сумах, повинні були розквітнути тільки десь через місяць.

Хоча, чому дивуватися? Місцеві в поїзді розповідали, що в цьому році (2018) вони на початку квітня (на Великдень) вже картоплю садили, а в Сумах в цей час ще сніг лежав. Одна країна – а така різниця в кліматі!

І ось десь через годину я дотопала до «туристичного передмістя» Мукачівського замку. Про те, що Замок Паланок близько, інформувала стела у роздоріжжя. 🙂

Щоправда, стрілка вказувала в бік однойменного ресторану. Але, все одно, стало очевидно, що до замку я майже дісталася.

І, коли я йшла по вулиці в сторону замку, поряд зі мною пригальмувала машина, що їхала назустріч. Для мене це було несподівано. Що мужику за кермом від мене могло знадобитися? Начебто на жрицю кохання і не схожа, та й знаходжуся не на трасі. Одягнена скромно, з рюкзаком і фотоапаратом, а не на підборах в зухвалій сукні… На щастя, водій правильно розгледів в мені туриста і вирішив таким чином запропонувати орендувати у нього житло. 🙂
До речі, до цього, коли їхала в електричці з Ужгорода в Мукачево, бабулька в вагоні причепилася до хлопців-туристів з пропозицією житла. Такого «агресивного маркетингу» в інших містах Закарпаття я якось не спостерігала. Мабуть, в Мукачеві про букінг або про інші подібні сайти не чули, а туристів-орендарів ловлять по-старому – на живця. 🙂

Дорога на гору до Мукачівського замку виявилася набагато більш цивільної, ніж до руїн замку в Хусті. Ідеальний асфальт, забетонована пішохідна доріжка, робочі змінюють лампочки уздовж шляху… Все як годиться в туристичному місці.

На схилі гори росте біла акація, яка в цей час цвіла, наповнюючи повітря нудотно-солодким ароматом квітів.
Та й від спраги тут не помреш (на відміну від Хуста) – місцеві жителі з багажників авто продають не тільки сувеніри, але й не дорогі напої домашнього приготування. 😉

Так, не поспішаючи, я добралася до Замку Паланок.

Перше враження від Замку Паланок в Мукачево
На вході в Мукачівський Замок
Залишалося тільки перейти через фортечний міст над сухим ровом навколо замку, і я опинилася перед касою Мукачівського історичного музею, який знаходиться в замку з 1989 р.



За квиток до музею я заплатила приблизно 40-50 грн (точно вже не пам’ятаю).

Біля каси знаходиться турнікет, в який потрібно запихати цей самий квиток, щоб потрапити всередину замку.

Перше, що бачить турист, проходячи через цей турнікет, – великий інформаційний банер на стіні під назвою «Мукачівський замок Паланок. Пам’ятка історії та військової архітектури XIV-XVII ст.»

На цьому стенді можна ознайомитися з хронологією подій, пов’язаних з цією фортецею, а також її характеристиками:
Висота Замкової гори вулканічного походження – 68 м над рівнем міста (188 м над рівнем моря). Довжина гори в основі – 408 м, ширина 266 м, відповідно зверху – 230 м та 110 м. Замок займає площу 13930 кв.м, у ньому нараховується понад 130 приміщень. Фортеця побудована в новоіталійському стилі бастіонних оборонних споруд. Складається із трьох частин, що піднімаються вгору трьома терасами – відповідно Нижній, Середній та Верхній замки; четверта, найнижча частина – Передзамче – до сьогодні не збереглася. Підземелля замку досліджено не повністю, а тому залишається чимало не розкритих таємниць. Глибина замкового колодязя – 76 м. Захищали фортецю 8 оборонних ліній та 8 гарматних бастіонів. Власниками замку були переважно угорські королі, трансільванські князі та австрійські імператори. Площа музейних експозицій становить майже 3,5 тис. кв.м, а музейних експонатів нараховується більше 8 тисяч.
Нижній двір Мукачівського Замку
Перше місце, куди потрапляє турист, проходячи турнікет, – це Нижній двір Мукачівського Замку. Він являє собою затишний дворик з лавочками для відпочинку, якимось дерев’яним ідолом і красивими рослинами.


Також там знаходиться дерев’яний міст, що веде в наступну частину Замку Паланок – в Середній замок, куди я далі і попрямувала.

Середня частина замку Паланок
Пройшла через міст і потрапила на реконструкцію – роботяги перекладали плитку у дворі Середнього замку. Так що насолодитися всіма принадами цієї частини фортеці у мене не вийшло.



По суті, з усіх трьох збережених частин Замку Паланок повноцінно прогулятися, без будь-яких перешкод, вийшло тільки по території Верхнього Замку, про що я розповім наступного разу 😉
Як то мовиться, далі буде…