Розпал зими, 24 січня 2015 року – я все ж таки доїхала до Буковеля. Влаштувала таку собі оглядову екскурсію – цікаво було подивитися на власні очі, що таке Буковель, і чи варто туди їхати, щоб покататися на лижах, такій невміяці, як я.
\
\
Що робити в Буковелі людині, яка не вміє кататися на лижах?
1. Потрібно знайти цивілізацію
Автобус привіз нас на Буковель, і ми висадились на зупинці буквально за сотню метрів від одного з місць курсування туристів.
Водій мені вказав напрямок руху, але, думаю, і без його допомоги я б не заблукала. Топала в сторону руху людей та великих будівель.
Йшла, значить, я йшла… І вийшла на засніжену галявину, оточену невисокими будівлями, з безліччю людей, що курсують від одного будиночка до іншого… з лижами, на лижах і без.
2. Де взяти карту лижних трас в Буковелі?
Пройшлась я по периметру, зазираючи на вивіски будівель. Помилувалася новорічною ялинкою. Оцінила “розважалівки” для тих, хто не дружить з лижами – такі як покатушки на тюбінга, санях тощо…
І мій вибір зупинився на місцевому інфоцентрі для туристів в Буковелі – вирішила спочатку зайти до них і послухати, що вони можуть запропонувати, порадити, підказати.
До речі, наявність інфоцентру дуже здивувала і порадувала!
Як завжди, радили вони тільки ті види розваг, від яких мають свій відсоток, але карту зі схемою спусків курорту Буковель в мою колекцію подарували 🙂
Також в інфоцентрі мені підказали, куди потрібно йти, якщо я хочу піднятися на найвищу гору. З огляду на той факт, що на найвищу гору Довга (1372 м) мене ніхто без лиж не пустить, у мене залишилися тільки чотири варіанти – підйомники №2, 5, 11 або №14.
3. Як піднятися на найвищу гору в Буковелі на екскурсію?
Я вибрала підйомник №5 – гора Чорна Клева, 1276 м.
Орієнтуючись на карту, знайшла свій підйомник. Абонемент на один підйом мені обійшовся на той момент в 61 грн. Зайняла своє місце в величезній черзі серед людей на лижах та сноубордах.
І, коли під’їхало моє крісло, зручно вмостившись в ньому, поїхала по канатній дорозі вгору – над головами людей, деревами, будинками…
Чим вище піднімалася на гору, тим кращим становився мій настрій. Можливо, це адреналін в крові, або ейфорія від нових вражень, але мене накрили емоції типу “Вау!” та “Ух ти!” – все навколо викликало захват.
4. Як почувається людина, що вперше піднялася в гори?
На горі мене оточили хмари. А я навіть і подумати не могла, що в той день опинюся серед хмар! 
Прогулялася серед хмар. Відчула мороз до -10 градусів Цельсія (можливо, вперше за зиму) і вирішила спуститися вниз – в, так зване, тепло. 🙂
До речі, спуск з гори на підйомнику безкоштовний. Правда бажаючих їхати вниз майже немає. А даремно!
Я спускалася одна…
5. Краса Карпат з висоти пташиного польоту
При спуску краса навколишньої місцевості проглядається набагато краще, ніж під час підйому. А гори – це краса невимовна! Ніякі фото або відео не зможуть передати того відчуття захоплення, що наповнює всю твою сутність в такі моменти.
6. Де перекусити в Буковелі?
Після такої прогулянки захотілося перекусити, і я вирушила до “містечка” з дерев’яних будиночків – таких собі “ресторанів” швидкого харчування, кожен з яких пропонував різноманітні види ласощів.
Мій вибір зупинився на цікавих пиріжках зі збільшеною кількістю начинки – Самосах з фруктовою начинкою та імбирному чаї. На той момент один самосік мені обійшовся в 30 грн, а чай – 15 грн.
Після перекусу пішла бродити по місцевому ринку сувенірів. Нічим від сувенірного риночку в Яремче він особливо не відрізнявся, хіба тільки цінами.
7. Чи варто нездарам брати лижі на прокат в Буковелі?
Під час своєї прогулянки згадала, що все ж таки перебуваю на найбільш відомому гірськолижному курорті України. І гріх буде, в таких обставинах, не покататися на лижах, навіть якщо і не вмію. Тому я потопала на територію найближчої лижної школи, не далеко від одного з найнижчих схилів, де є прокат спорядження. Школа знаходилась в якомусь багатоповерховому будинку з похмурими коридорами. Слухаючись вказівників, я піднялася на 5-й поверх…
Там взяла на прокат комплект лижного спорядження за 125 грн, залишивши в заставу свій закордонний паспорт. І пішла підкорювати вершину
Людей на схилі будо дуже багато. Як комашки! Копошилися з усіх боків. Вчилися їздити на лижах – з тренерами, друзями, рідними та самостійно.
Якби вони були професіоналами – було б не так страшно. А серед таких невміях, як і я, вчитися їздити на лижах на самоті – просто самогубство! Або, як мінімум, це дуже травмо-небезпечно.
Проте я спробувала! Мені навіть сподобалося. Ось тільки побоювання на когось наїхати або опинитися під лижами мене перемогло.
І я повернулася до готелю, задоволена своєю “вилазкою”.
Все таки з’їздила я на гірськолижний курорт Буковель не дарма, хоч кататися на лижах так і не навчилась
