Ioanna Alexander

Про мене

Привіт.

На цій сторінці я трішки розповім про себе.

Я – звичайна, середньостатистична людина.

Єдине, чим відрізняюся від багатьох моїх знайомих – це тим, що мені подобається моє життя і світ навколо мене.


Люблю своє маленьке, майже провінційне, містечко на північному сході України – місто Суми. Нехай воно і не особливо цікаве з туристичної точки зору, нехай йому до європейських стандартів, в плані інфраструктури, далеко, але, подорожуючи іншими містами, чи, навіть, країнами, я розумію, що Суми – це те місце, куди я обов’язково повернуся …




Якби не було чорних смуг в житті, білі були б не помітні. Так само, якщо нікуди не їздити, то перестаєш цінувати свою батьківщину, починаєш сприймати її як належне. А сіра повсякденність вбиває відчуття щастя і радості! Робить людей нещасними….

Тому мені здається, щоб бути щасливим, кожна людина повинна хоча б інколи куди-небудь їздити. Якщо Ви не любите міський пейзаж чи море, можна поїхати в гори. Любителю повалятися на пляжі – на море. Якщо набридла міська метушня, можна взяти намети і вибратися до лісу… Але хоча б раз на рік людині потрібно покидати свій будинок….

А в дорозі ой як добре “прочищаються” мізки! Щось побачиш, щось нове дізнаєшся, знайдеш час обміркувати якісь речі і розкласти їх по поличкам у себе в голові… З поїздки повертаєшся відпочившим, свіжішим, щасливим… (Якщо, звичайно, ти не далекобійник 😉 )

Так що найкращі ліки від депресії, невдоволення собою або життям – це подорож!


Нажаль, цю істину для себе я відкрила лише в 2013 р., після моєї поїздки до Києва.

Важко починати, але, зазвичай, якщо зробиш перший крок, то далі все іде, як по маслу. Так і з подорожами.

Ось начебто хочеться кудись поїхати… Але їхати самотньо якось дивно, та й нудно, напевно, буде… Пропонуєш комусь із друзів і чуєш у відповідь, нуууууу… “…я б не проти, але у мене грошей не буде 🙁 “, “…я б не проти, але я буду зайнятий”, “…я б не проти, але я захворію”, “…я б не проти, але…” – одним словом, відговорок  просто море…. Ось так ручки опускаються, і думаєш – мабуть, не судилося… А сумна істина в тому, що з таким підходом “доля” може і не наступити…

Моїми особистими “відмазками” було:

1. У мене слабкий вестибулярний апарат (тобто жах як закачує у транспорті, навіть поїздах)…

(Тепер я знаю, що можна побороти таблетками від морської хвороби)

2. Мені ні з ким поїхати, а самій боязно…

(З упевненістю заявляю – дивлячись, звичайно, з якою метою кудись їхати, але особисто мені подорожувати на самоті цікавіше … та й ніхто мене ще жодного разу не вкусив…
Боятися нема чого! 🙂 )


Таким чином, розібралася я зі своїми “відмазками” і ось тепер намагаюся щороку (а якщо виходить, і не один раз) кудись подорожувати.

Адже ще скільки всього потрібно побачити!!!

А то, що побачу, дізнаюсь, відчую, буду описувати в своєму травел-блозі… 🙂

Це мій своєрідний журнал подорожей. Час затирає спогади – а тут я зможу їх освіжити.

Також буду дуже рада, якщо мої розповіді комусь допоможуть. Можливо мій досвід стане в нагоді кому-то в його подорожі…  🙂


Доречі, зв’язатися зі мною можна в соцмережах:

Так що ДАВАЙТЕ ТОВАРИШУВАТИ 😉 !