29 квітня – 4 травня 2018 р. запам’ятаються мені чудовим відпочинком в найекзотичнішій частині України – на Закарпатті. В одній із своїх минулих поїздок я вже відвідувала Ужгород. І тоді я звернула увагу, наскільки незвичайна атмосфера в цьому місті. Хоч Ужгород і знаходиться на території України, але, здається, ніби потрапила за кордон. Це інший світ!
Ще тоді я вирішила, що обов’язково повернуся. Але їхати через всю країну заради відвідування одного міста – це, на мій погляд, дуже не практично. Тому я спланувала собі цілий тур – такий, як я люблю, – один день в одному місті.
Також в цій поїздці я перевірила дію безвіза з ЄС для українців – з’їздила на день до Словаччини. Так що, любителі активного відпочинку з біометричними закордонними паспортами, якщо не знаєте, куди поїхати відпочити в Україні на кілька днів, можете проїхатися моїм маршрутом. Не пошкодуєте! 😉
\
\
Куди поїхати відпочити в Україні на кілька днів?
Закарпаття займає 2,1 % усієї території України; найбільш грозовим місцем України є Великий Березний і Рахів (43 грозові дні на рік); найбільш снігове місце України — Руська Мокра (стійкий сніговий покрив лежить тут протягом 116 днів у році); найвища гора України — Говерла (висота 2061 м.); найбільше гірське озеро України Синевир (площа 7000 м² на висоті 989 м); найвисокогірніша транспортна магістраль України — автошосе по Яблунецькому перевалі на висоті 931 м; найдовший залізничний тунель в Україні — Щербин-Сянки, що має 908 м; найглибша лікувальна установа в Україні в Солотвино (на глибині 300 м); найпівнічніша місцевість у світі, де вирощують чай — гора Червона гірка, біля Мукачева; географічний центр континентальної Європи знаходиться біля с. Ділове Рахівського району (48°30′ пн. широти і 23°23′ сх. довготи).
Вікіпедія
Про мою поїздку на Закарпаття
Вся поїздка зайняла 6 днів – з 29 квітня по 4 травня. Але, на жаль, два з них витратила на дорогу. Поїздка на поїзді по маршруту Суми-Ужгород і Мукачево-Суми відібрала в мене більше 22 годин в одну сторону. Так що з Сум я виїхала в другій половині дня 29 квітня, а в Ужгород приїхала через добу – десь близько о 15 годині 30 квітня.
Ужгород (день 1)
Я вже бувала раніше в Ужгороді, тому мені не знадобилося багато часу для прогулянки. Містечко невелике – так що півдня було цілком достатньо. Попередньо на сайті букінг я забронювала хостел недалеко від залізничного вокзалу в Ужгороді, в який заселилася відразу ж по приїзду. Хостел мені обійшовся в 140 грн.
Хуст (день 2)
Наступною точкою на карті моєї подорожі став Хуст.
Найзручнішим способом дістатися з Ужгорода до Хуста, на мій погляд, є потяг. В принципі, з усіх видів транспорту найбільше мені подобаються поїзда з лежачими місцями, і я завжди віддаю їм перевагу. Так що питання, чим добиратися, навіть не стояло. Залишилося тільки вибрати час поїздки – або виїхати о 3 годині ночі і потрапити до Хуста біля 7-ої години ранку, або виїхати о 9-ій ранку і приїхати о 12-ій.
Планів у місті було багато, і півдня для їх здійснення не вистачило б. Наприклад, я збиралася відвідати Долину Нарцисів та руїни Хустського замку, пересуваючись по місту пішки. А для цього потрібно мати в своєму розпорядженні достатньо багато часу. Так що я виселилася з хостела в Ужгороді о 2 годині ночі 1 травня і о 7 ранку я вже була в Хусті. Кілька годин сну в хостелі і кілька в поїзді – цілком достатньо, щоб відпочити.
З Ужгорода до Хуста їхати приблизно 4 години, тому я вирішила, що постільна білизна в поїзді мені не знадобиться, і квиток Ужгород-Хуст в плацкарті (без білизни) обійшовся мені близько 30 грн.
Щоб не тягати за собою весь свій багаж цілий день, я здала його в камеру схову на вокзалі. Привела себе в порядок в туалеті вокзалу, переклала в рюкзак потрібні на день речі, все інше склала в окрему сумку і залишила її в камері схову. На залізничному вокзалі Хуста я не знайшла багажного відділення, тому скористалася цією послугою на автовокзалі (вокзали знаходяться поряд).
Для довідки – туалет на автовокзалі Хуста коштує 4 грн, а камера зберігання – 15 грн / 1 сумка.
Після чудової прогулянки Хустом та його околицями, близько 8 години вечора, я виїхала назад до Ужгорода.
Переживала. Адже попередньо купила квитки на нічний автобус в Кошице (Словаччина), який виїжджав о 1 годині ночі 2 травня, і дуже хотілося не запізнитися на нього. На щастя, поїзд затримався не більше ніж на 10 хв. 🙂
Кошице (день 3)
Раніше в Європу я їздила тільки в складі туристичних груп – так що це була моя перша самостійна пробна поїздка за кордон.
Ціни на автобус Ужгород – Кошице коливаються орієнтовно від 250 до 350 грн, а в зворотному напрямку – від 210 до 300 грн, і залежать від перевізника. Мені 2 квитки туди і назад обійшлися, відповідно, близько 300 і 250 грн.
Квитки можна купити онлайн на різних сайтах. Але я не ризикнула це робити, тому не знаю особливостей такого способу покупки. Для себе я вибрала більш простий спосіб придбання квитків – звернулася в касу на автовокзалі Ужгорода в перший же день свого приїзду на Закарпаття. При покупці в касі пробивається два чека – в одному ціна квитків, яка відповідає ціні на сайтах, а в другому – станційний збір 4 грн. Квитки купила відразу в обидві сторони, так як боялася, що не вистачить мізків купити їх в Словаччині. Як виявилося, зворотні квитки можна було придбати в автобусі, заплативши за них євро або гривнею, на вибір (відповідно, 7 євро або 250 грн).
Те, що я купила квитки в Кошице на нічний автобус, було моєю помилкою. Це, напевно, єдиний прорахунок у всьому маршруті. Можна було спокійно їхати ранковим 7-годинним автобусом. При цьому, я б добре відпочила в готелі перед дорогою і встигла б повноцінно насолодитися Кошице за кілька годин у місті.
Коли купувала квитки, мене попередили, що у нас зі Словаччиною різниця в часі складає 1 годину. Тобто в квитку було вказано, що автобус виїжджає з Ужгорода о першій годині ночі (за українським часом) і приїжджає до Кошице о 4 ранку (за місцевим часом Словаччини), а це 5 година ранку по-нашому. Я вмію спати в автобусах і непогано висипаюся сидячи. Саме тому я вирішила, що 3,5 години в поїзді Хуст – Ужгород (19:50 – 23:30) і 4 години поїздки автобусом буде достатньо, щоб виспатись. Але це була моя помилка!
У поїзді в такий час дуже активно пересуваються по вагону і «галасують» люди – так що заснути у мене не вийшло. З Ужгородського вокзалу до кордону ми доїхали рівно за 15 хв. На українській стороні нас протримали 40 хв, а словаки відсканували всі паспорти за 15-20 хв і відпустили, майже нічого не питаючи. Нічними дорогами Словаччини їхали швидко і в Кошице дісталися на годину раніше, ніж планувалося.
Приїхали. На вулиці холоднеча – +15 градусів. Вдень повинно бути +26, тому я в легкому одязі і з голими ногами, а всі свої речі залишила в камері схову на залізничному вокзалі Ужгорода (заплатила 22 грн за 1 сумку). Спати хочеться. Втома бере своє. На щастя, через пару хвилин після нашого приїзду відкрився залізничний вокзал Кошице, який стоїть поруч з автовокзалом. І до 8 годин, поки повністю не розвиднілося та не потепліло, я сиділа і дрімала на станції залізничного вокзалу.
Кошице – дуже красиве старовинне місто, але через втому напала якась апатія … Після короткої кілька годинної прогулянки центром я пішла на автовокзал і 2-3 години чекала там свій автобус (до 15.30 за словацьким часом). Наступного разу візьму до уваги, що нічних переїздів на громадському транспорті краще не робити. 🙂
Мукачево (день 4)
Близько 8 години вечора 2 травня я повернулася до Ужгорода. Заселилася в готель, який заздалегідь забронювала на сайті booking.com (200 грн), і лягла відпочивати. Виселятися потрібно було до 11 ранку. Тому відсипалася до останнього. А потім поїхала на вокзал, купила квиток на електричку Ужгород – Мукачево на 12:34 3 травня (14 грн) і поїхала дивитися замок Паланок.
Було жарко. Електричка убога, роздовбана. Більшість вікон не відкривалися через те, що хтось їх зламав. Знайшла собі містечко біля одного з небагатьох відкритих вікон і дві години в дорозі насолоджувалася компанією бабульок-дачниць і втомлених туристів-скелелазів.
Один із способів дізнатися, як живе простий народ того чи іншого регіону – проїхатися з ними в електричці 🙂
У Мукачеві здала свою сумку в камеру зберігання на залізничному вокзалі (15 грн) і довірилася Гуглу, який відвів мене на гору, до замку Паланок.
Увечері з Мукачева мене чекала 20-ти годинна поїздка додому в плацкарті. А в дорозі я відіспалася за всі 4 дні. 🙂
Скільки коштує самостійний тур на Закарпаття?
Коротка хронологія подій
Якщо підсумовувати сказане – своєю поїздкою на Закарпаття я залишилася дуже задоволена, не дивлячись на мій прокол з нічним переїздом до Словаччини. Закарпаття – надзвичайний регіон. Це краса неймовірна! Гори, річки, європейська архітектура, старовинні замки та їх руїни … Шикарні пейзажі! Є все для чудового відпочинку і незабутніх вражень!
Мій короткий план дій
- 1 день – Ужгород: приїзд, оренда місця в хостелі, прогулянка.
- 2 день – Хуст: поїздка Ужгород-Хуст, камера зберігання в Хусті, прогулянка, повернення в Ужгород, камера зберігання в Ужгороді.
- 3 день – Кошице: проїзд Ужгород – Кошице – Ужгород, прогулянка по Кошице, оренда готелю в Ужгороді.
- 4 день – Мукачево: поїздка на електричці Ужгород – Мукачево, камера зберігання в Мукачево, екскурсія по Мукачівському замку Паланок.
Фінансова сторона питання
У фінансовому плані ця поїздка на Закарпаття виявилася дуже навіть демократичною. Хоча … Є один нюанс з цінами на продукти в відвіданих мною містах Закарпаття – в звичайних магазинах і на ринку вони суттєво вищі, ніж у нас, в Сумах. Принаймні, ціни на м’ясні продукти. Можливо, звичайно, це тільки для туристів. 😉
Мої базові витрати на поїздку по Закарпаттю
Проїзд – 618 грн:
- Ужгород – Хуст – Ужгород – 54 грн
- Ужгород – Кошице – Ужгород – 550 грн
- Ужгород – Мукачево – 14 грн
Житло – 340 грн:
- Ужгород 30.04 – 140 грн
- Ужгород 02.05 – 200 грн
Камери зберігання – 52 грн:
- Хуст – 15 грн
- Ужгород – 22 грн
- Мукачево – 15 грн
Разом вийшло 1000 грн з копійками за 4 дні, плюс особисті витрати на їжу та сувеніри.
По-моєму, це дуже навіть не дорого за такий чудовий відпочинок!
Але, якщо вам не хочеться морочитися з самостійною організацією поїздки на Закарпаття, ви можете підібрати собі цікавий тур на сайті Misto.travel 😉
